Історія про один переїзд до Канади 🇨🇦

До початку

Ця стаття відкладась багато разів, потім вона перекладалась, перепилювалась і доповнювалась, вона виходить з запізненням в 2 місяці, але не втрачає своєї актуальності, сподіваюсь вам сподобається.

Застереження

Стаття вийшла дуже довгою(більше 7 тисяч слів), має купу малюнків, посилань і навіть один файл, бажано читати на комп’ютері, але хто я такий аби вам щось радити 🤣.

Пролог

Приблизно сто років тому, може трохи більше, чоловік і батько п’ятьох дітей, відважився на небезпечний шлях і рушив працювати в Канаду. Достеменно не відомо, чим саме він займався, де жив і працював, але вже за три роки він повернувся з заробленими грошима (платили тоді золотом), щоб забрати дружину та дітей. Що саме сталося потім на разі вже втрачено часоплином, але вони так і лишилися жити в Україні, мужньо зіткнувшись з усіма тяготами голодомору, війни та радянщини. Сьогодні, через сто років я приймаю естафету мого прапрадіда і відправляюся працювати і розбудовувати Канаду.

Початок

Мені важко пригадати, коли саме з’явилося бажання пожити в Канаді, перша цілком реальна можливість переїхати до США була в 2017 році, 2019 була запропонована Велика Британія, а Канада просто виринала час від часу. Чому виринала? Бо вона як мінімум дуже цікава своїм мультикультуралізмом, з яким я вперше зіткнувся в Лондоні 2015 року, і у мене одразу виникло бажання  жити серед самих різноманітних людей та культур: білих, чорних, коричневих і взагалі не важливо яких, і це було дуже круто. Розглядаючи країни, в яких це можливо, дуже часто починаєш стикатися з Канадою, а якщо додати англійську як державну мову і розвинуту економіку разом зі зручним авіасполученням, то конкурентів в неї не так вже й багато.

Не зважаючи на всі фактори, переїзд в Канаду справа дуже непроста і я все ніяк не наважувався, що б цим зайнятися.

Доки не настав 2019 рік….

Як переїхати?

Існує кілька різних шляхів та програм для переїзду в Канаду. Канада одна з небагатьох країн, яка одразу після прибуття видає новоприбулим іммігрантам дозвіл на постійне місце проживання (далі дозвіл на ПМП) і було би помилкою цим не скористатися. Відповідно конкуренція дуже висока.

Двома найрозповсюдженішими способами переїзду в Канаду є участь у програмі Express Entry та отримання робочої візи. Я маю знайомого, який намагався проскочити по екзотичній візі – не вдалося, лишився в Естонії. Коротко розповім про найбільш надійні шляхи потрапляння в Канаду.

До речі, я не імміграційний консультант, тому у всьому, що пишу можуть бути помилки адже я просто намагаюся поділитися тим, як я розумію процес імміграції.

Робоча віза

Частіше за все є найпростішим варіантом – знаходимо роботодавця, який зможе профінансувати візу і гайда. Це, до того ж, ще й найшвидший варіант, який займає щонайбільше півроку.

Працедавцю треба оголосити конкурс в Канаді і довести імміграційній службі, що країна не має відповідного спеціаліста, процес відбувається дуже прозоро і добре задокументовано, отже проблем бути не повинно. Переконавшись у вашій незамінності, роботодавцю дають дозвіл, щоб вас найняти, і можна розпочинати оформлення візи.

Віза теж оформлюється досить легко, є лише одне ускладнення: вам буде необхідно заповнити купу форм, вказати всі місця роботи, зібрати довідки про підтвердження і тому подібне. Бюрократія…

Віза закріплена за певним роботодавцем, поміняти його буде нелегко, але чоловікові/дружині надається відкритий дозвіл на роботу, людською мовою це означає, що вони можуть працювати де завгодно без додаткових дозволів та проведення оцінки ринку праці.

Отже якщо все вирішено, візи вклеєні до паспортів, просто сідаємо в літак і привіт, Канада.

Express Entry

Робоча віза це однозначно не дозвіл на ПМП, про який я казав раніше. Отже, давайте розглянемо другий варіант переїзду до Канади.

В Канаді існує система відбору нових іммігрантів з огляду на їх об’єктивні параметри, такі як:

• вік
• рівень освіти
• рівень володіння англійською та французькою мовами
• наявність роботи в Канаді
• досвід роботи в Канаді
• освіта/вік/досвід чоловіка або дружини
• наявність запрошення однією з провінцій
• та інші фактори.

Перелік пунктів не такий вже й великий, але більшість з них доведеться доводити документально, а це ще та морока. Оскільки, будь-хто може конкурувати в рамках цих параметрів і бажаючих переїхати до Канади сила -силенна, конкуренція за місце просто шалена.

В найкращі свої роки я набирав приблизно 430-450 балів, в той час, коли прохідний бал зазвичай вище 470.

Приблизно порахувати свої бали можна за допомогою офіційного калькулятора на сайті уряду Канади.

Так само на сайті уряду Канади регулярно висвітлюється інформація про останні надіслані запрошення та мінімальні бали, які отримали цільові іммігранти.

Canada-Ukraine Authorization for Emergency Travel

Нова програма для українців, яка зʼявилась як відповідь на напад росії на Україну в лютому 2022 року.

За цією програмою дуже швидко видаються візи терміном до 3х років та дозволи на вільне працевлаштування в Канаді для всіх бажаючих українців, потрібно лише заповнити анкету, та здати біометричну інформацію. Звісно якщо ви злодій-рецедивіст то ніяку візу вам не видадуть, але я вже зустрічав купу людей, які переїхали по цій програмі. Додатково, в якості допомоги, керівництво Канади оформлює всі документи безкоштовно, без додаткових зборів та оплат.

Нажаль, я не володію практичними знаннями з цієї програми тому раджу почитати офіційні джерела.

2019

Вперше серйозно я почав підготовку приблизно в 2019 році. Саме тоді я вирішив, що найкращий шлях – це податися через програму Express Entry, тож я вичитав в інтернеті купу різних туторіалів і почав готуватися.

В першу чергу потрібно було скласти іспит з англійської. Це завдання здавалося мені досить непростим, навіть, зважаючи на те, що тоді англійська була моєю робочою мовою протягом 3-4 років.

Канада, в якості підтвердження рівня англійської, приймає кілька сертифікатів, детальніше про них можна дізнатись на тому ж самому сайті уряду Канади. Для вирішення свого завдання я обрав  IELTS, як найбільш знайомий ( про нього я хоча б чув).

Червень

Для того, щоб підготуватись до іспиту, я написав своєму давньому знайомому – Нейтану, хлопцю з США, який вже купу років живе в Києві, свого часу він навіть був екзаменатором на славнозвісному IELTS. Я отримав від нього рекомендації з літератури, необхідної для підготовки до екзамену і замовив книги з Amazon.

Червень-серпень

Враховуючи, що IELTS складається з чотирьох блоків: аудіювання, читання, письмо та усний іспит, а тренувати самостійно я міг тільки два з них, я вирішив знайти викладача. Не дивно що для цього я обрав вже вище зазначеного Нейтана, враховуючи його минуле, я дійшов висновку, що кращої кандидатури мені просто не знайти.

Від самого початку я обрав собі дуже високий рівень результату, якого хотів би досягти, Нейт брав з мене 20$, трохи дорого, але мені не було куди подітися, тож ми почали займатися.

Ми займалися приблизно 2-3 рази на тиждень. Зв’язувались в ранковий час через Скайп. Більш за все ми тренували письмо, адже за словами Нейта з усною  частиною в мене все було в порядку. Оскільки, починати треба було зранку, час від часу наші зайняття зривалися, але в принципі мене все влаштовувало, я бачив прогрес.

Вересень

Мій іспит було назначено на кінець вересня, з наближенням заповітної дати я все більше напружувався, бажання займатися зникало, мотивація розчинилася трохи більше ніж повністю.

Я як з конвеєр писав есе та листи (формат іспиту), Нейт їх перевіряв, час збігав.

Іспит

В день іспиту мені вже було все одно, я так втомився від усього цього, що мені хотілося чим швидше з усім покінчити.

Між тим, іспит, річ доволі недешева, тільки за можливість його скласти, я повинен був заплатити 195 євро, не кажучи вже про витрати на підготовку, книги і т.п.

Іспит починається зранку і на всіх етапах перевіряють паспорт. При реєстрації він також потрібен, якщо номер не відповідає – дуже шкода, іспит на цьому завершиться, можна йти додому.

Перша частина – аудіювання, я примудрився затупити на самому початку, до того ж, замріявся пару разів в інших місцях – дуже зручно, коли від цього залежить твоє майбутнє.

Наступнім було читання, в принципі було не надто складно, в тексті йшлося про черепах і в ньому трапилося кілька незнайомих слів, але в цілому н, не так і погано.

В кінці аудиторної частини іспиту перевіряють вміння писати, ця частина складається з двох завдань і вони відрізняються у академічному та загальному тестах. Я складав загальний іспит, отже першим завданням було написати листа другу, а другим – есе, на якусь там тему, зараз вже і не пригадаю на яку саме.

Мовлення перевіряють пізніше, в моєму випадку, це була приблизно третя година дня, я був в самому кінці черги, а мій екзаменатор, за словами організаторів, був дуже повільною людиною.

Жовтень

Після іспиту я, майже одразу, поїхав у відпустку до Греції. Голова була зайнята зовсім іншими речами, тож мені не довелося нудитися два тижні очікуючи на результат.

Результат

Результати іспиту стають доступними приблизно за два тижні після складання, а ще за пару днів в поштовій скриньці з’являється лист з роздруківкою результату та жахливою чорно-білою світлиною, що її роблять в день іспиту в екзаменаційному центрі.

Свої результати іспиту я зустрів в номері готелю Хілтон, який люб’язно та абсолютно безкоштовно надала авіакомпанія Turkish Airlines – дуже зручно, коли між рейсами великий проміжок часу.

Мінімальні бали для англійської, щоб отримати бонус в балах програми Express Entry:

Speaking: 7.0, Listening: 8.0, Reading: 7.0, Writing: 7.0

Не можу сказати, що я зрадів результатам, з одного боку, мені встановили рівень С1, але з іншого, я не отримав одного балу за письмову частину, мені потрібно було мінімум 7, а я набрав лише 6, Нейт навіть запропонував подати апеляцію, але я трохи опустив руки та склав зброю.

Мої оцінки за тест, де максимум 9: Speaking: 7.0, Listening: 7.5, Reading: 7.0, Writing: 6.0.

В принципі все добре, я трохи запоров аудіювання, не треба було гав ловити, і очікувано завалив письмо, але це можна виправити.

2020

Звичайно я можу написати, як жахливо я працював 2020 року для того, щоб потрапити в Канаду, але це буде брехнею. По великому рахунку я особливо нікуди не заглиблювався. Час від часу я передивлявся провінційні програми, які були мені доступні, але системно нічого не робив.

Квітень

Надихнувшись однією з провінційних програм я вирішив перескласти англійську. В інтернеті знайшов розповідь одного хлопця про його підготувку до іспита, там роздобув ім’я викладача і домовився про перший урок з ним.

Чесно кажучи, мене вистачило на 2 рази, більше я не хотів мати з цією людиною нічого спільного. Не буду наводити посилань та сильно жалітися, але досвід не вдалий. Він ще багато місяців надсилав мені схвальні відгуки від своїх учнів, довго не думаючи, він надсилав їх мені іспанською, російською, китайською і т.д. Останній раз він надіслав схвальний відгук про себе в грудні 2020 китайською мовою.

Серпень

Пам’ятаєте, я казав, що за освіту дають бонуси під час імміграції в Канаду? Отже вся та макулатура, яку нам дають на випускному, виявляється потрібна. Якщо її правильно оформити, завірити у відповідній організації, то вона дорівнюється канадській освіті, а за це можна отримати ще трохи заповітних балів.

Існує кілька організацій, які займаються підтвердженням дипломів, як на мене, найпростіша в користуванні WES.

Процес підтвердження доволі простий: потрібно перекласти дипломи, завантажити їх на сайт WES і паралельно попросити національний центр академічної мобільності відправити підтвердження дипломів в WES, вони там в курсі що й до чого.

Як гадаєте де я зашпортався в цьому процесі?

Найважчим виявилося знайти завірені нотаріусом переклади дипломів. В мене таке відчуття, що перекладачі перекладали мої дипломи, завантажуючи їх в онлайн перекладач, мені довелося  перевіряти кожен рядок і змушувати їх переробляти три рази, не можу не погодитись, що в цьому є і моя провина, міг би все одразу вичитати.

Ремарка з майбутнього

Станом на 2022 український центр академічної мобільності вміє самостійно перекладати дипломи, звичайно не безкоштовно, і завантажувати їх в WES. Таким чином, все що потрібно від мене – це принести дипломи, заповнити анкету WES і заплатити гроші.

Листопад

В решті-решт, я зміг зробити гідні переклади дипломів, а центр мобільності відправив мої документи у WES  (займає 30 робочих днів) і другого листопада я завантажив переклади у систему. Мені пообіцяли результати до 15 грудня, поспішати не було куди, тож я просто про це забув.

Завантаження дипломів це ще той квест. Очевидно, WES страждав від сканів дипломів низької якості, тож вони додали перевірку всіх файлів, які завантажуються, на можливість читання, не знаю як саме це відбувається, але один і той самий скан в JPG додається, а в PDF – ні. Не можу порахувати, скільки годин я витратив до того часу, поки не знайшов цю особливість їх валідатора. Уважний читач може заперечити, що треба було завантажувати скани нормальної якості і буде правий, але ж технарі, які писали алгоритм перевірки не дурні, і встановили верхню межу файла, що завантажується, так низько, що виходить зовсім незрозумілим, як можна пропхати 8 сторінок диплому в гідній якості. До речі, максимальна кількість файлів до завантаження теж обмежена.

23 листопада мені надійшло повідомлення, що мої дипломи перевірено і я можу завантажити документ з підтвердженням. Ще через кілька тижнів, в поштову скриньку надійшов конверт з роздрукованими результатами перевірки.

До речі, оцінка дипломів, так само як і решта дій пов’язаних з переїздом, зовсім не дешева справа – 230 канадських доларів за 1 заявника це дуже дорого.

Грудень

Слухав підкаст з хлопцем, який переїхав з Ізраїля в Канаду, він оповідав про свої складнощі та про те, як три роки витратив на переїзд, як з’являлися і скасовувалися імміграційні програми та про решту негараздів на його шляху до життя в Канаді. Але він змальовував дуже привабливі перспективи і я знову надихнувся ідеєю переїзду. У підкасті він згадав, що в якийсь момент, за рекомендацією, йому довелося звернутися до імміграційного адвоката, і той допоміг вирішити всі його проблеми, які були пов’язані з отриманням дозволу на ПМП та переїздом.

Тут мав би бути малюнок, де в мене над головою спалахнула лампочка, але на жаль ніхто не зафільмував того моменту.

2021

Січень-лютий

Не вагаючись, першого січня, я знайшов хлопця з підкасту і дізнався все що зміг, про згаданого ним адвоката, запитав контакти і справа зрушила з місця.

Імміграційний консультант

Одразу ж зв’язався з адвокатом та домовився про консультацію, яка мені коштувала 100 $. Мене повідомили, що це зі знижкою, адже я звернувся до них за рекомендацією, в іншому випадку, вартість за першу консультацію була би 180 $.

Під час консультації мені ще раз пояснили приблизно те саме, що я вже і так знав: що потрібно перескласти іспит з англійської на більш високий бал.

В якийсь момент, я почав усвідомлювати, що забагато тривожних прапорців було перехоплено під час консультації, і мені варто порадитися з дружиною. Після невеличкої наради ми дійшли висновку, що все виглядає занадто не прозоро і нам не варто зв’язуватись з цими людьми.

По вартості мені запропонували два варіанти: перший через дозвіл на роботу та провінційну програму – 8000$ та другий через Express Entry за 14000$.

Раніше мені було кумедно, яких дурних грошей вартують програмісти, як виявилося, консультанти коштують ще дорожче.

До речі, пізніше з’ясувалося, що зараз не відбуваються розіграші по Express Entry, для тих, хто подається за провінційною програмою, або вже не знаходиться в Канаді, про що мене не попередили під час консультації.

Сподіваюсь, не варто пояснювати, чому мені довелося відмовитися від цієї пропозиції. Я вирішив самостійно знайти роботу та перескласти іспит з англійської. Зрозуміло, що це не коштує 14 тисяч.

В подальшому, я діяв більш обережно і детальніше вивчав інформацію, про консультантів з якими збирався працювати: шукав відгуки в гуглі та на форумах. Якщо роздивитися, то в інтернеті просто прірва відгуків та інформації про більшість імміграційних консультантів.

Подаватися  я вирішив через провінційну програму для ІТ-спеціалістів Британської Колумбії, вона в той час знаходилась в пілотній фазі і була дійсною до кінця червня. Згідно з нею обіцяли пришвидшений розгляд заяв і я мав достатній рівень англійської для того, щоб претендувати на участь в ній. Єдине чого мені не вистачало на той момент – пропозиції про роботу із Британської Колумбії.

В кінці січня мені пощастило знайти дуже файну імміграційну консультантку, яка безкоштовно оцінила мої шанси і не спробувала заробити на мені. Гадаю, якщо в майбутньому мені знадобиться допомога імміграційного консультанта я звернуся саме до неї.

Пошук роботи

За моїми підрахунками, в мене лишалося приблизно п’ять місяців до кінця терміну програми і мені потрібно було швидко знайти роботу. Як з’ясувалося, знайти роботу в Канаді значно важче, ніж будь-де в світі (за моїм власним досвідом).

В першу чергу, розуміючи, що ніщо не спрацює краще, ніж рефералка, я знайшов хлопців в Ванкувері, і попросив порекомендувати мене. З 4-5 рекомендацій, враховуючі ті, що були до таких гігантів як Amazon та Microsoft в мене було 0 співбесід.

Одна співбесіда за рекомендацією була влаштована в Grammarly, але вони посилено намагалися продати мені переїзд до Києва, а не до Ванкувера. Звичайно, я давно навчався в школі, але мені здається, що Київ знаходиться не в Британській Колумбії, тож ми з ними не дійшли до згоди.

Наступним кроком стало численне розсилання резюме через LinkedIn. Я точно не пам’ятаю скільки листів я розіслав, але майже всі вони лишилися без відповіді. Було кілька відповідей, які одразу ж скасовувалися, як тільки я повідомляв, що мені потрібна віза, і також було кілька рекомендацій від рекрутерів, як ще я можу спробувати шукати собі роботу. В решті-решт, завдяки розсилці, я отримав лише одне інтерв’ю, яке я примудрився провалити ще на етапі початкового скрінінгу.

За моїм досвідом  - Канада найскладніше місце для переїзду програміста.

Травень

13 травня мій колишній колега вдруге порекомендував мене в Amazon, який на той час шукав розробників для релокації в Канаду. Він вже раніше рекомендував мене в січні, але тоді це не мало жодних результатів, цього ж разу мене на чекав успіх і процес знову зрушив з місця.

Після швидкої телефонної розмови з рекрутером, мені надіслали запрошення вирішити кілька завдань онлайн.

30 травня я відправив відповіді на завдання і заходився чекати. Очікування було достатньо гнітучим, враховуючи, що рішення були не ідеальними. Одне завдання я виконав на 75% і моє рішення не проходило на дуже великих об’ємах даних, а от друге завдання я розв’язав ідеально. Дивом, за кілька днів до того, мені довелося розв’язувати завдання, яке мало схожу механіку вирішення і я добре в ньому розібрався.

Червень

7 червня надійшла відповідь, на завдання, які я розв’язував і в ній зазначалося, що Amazon хотів би рухатися далі зі мною. Тепер мені потрібно було витримати більш складні інтерв’ю.

Мені запропонували кілька слотів на вибір для наступного етапу інтерв’ю, тож я обрав 12 липня і почав активно готуватися.

Відпустка

Під час активної фази підготовки я взяв відпустку і поїхав до Греції. Поїхав я не розважатися. Підготування йшли дуже актівно і я навчався на інтенсивному курсі з олімпіадного програмування, але про це пізніше.

Підготовка до інтерв’ю.

Взагалі, казати про підготовку в межах червня не зовсім вірно з точки зору хронології. Річ в тім, що переважно, моя приготувка почалася ще в листопаді-грудні 2020 року, в той час я готувався до першого інтерв’ю у Facebook, після ж до наступного раунду в них же. Приблизно в травні з’явився Google, тож виходить навчався я безупинно.

Вся моя підготовка базувалася на двох китах: дисципліна та якісні матеріали.

Для відслідковування прогресу я робив спеціальні календарі, на яких була зазначена дата інтерв’ю та мій прогрес у підготуванні. Я намагався відмічати всю виконану роботу, всі розв’язані завдання різних типів і так далі.

За час підготувки я використовував кілька основних джерел знань.

Люди

Перш за все, потрібно подякувати моєму другові, у якого був значний досвід в олімпіадному програмуванні і він провів купу ночей, намагаючись втлумачити мені динамічне програмування та інші хитрощі та тонкощі вирішення завдань.

Щиро вдячний тобі, Сергій!

Якщо ви не маєте такого друга, в якого можна запитати щось не зрозуміле, готуватися вам буде набагато важче.

Книги

Під час підготовки я використовував три книги, але Грокаєм алгоритми мені не сподобалась, тож писати про неї детально я не буду.

Олімпіадне програмування – Антті Лааксонен.

Дуже практична книга, нічого зайвого, добрий методичний посібник, дуже сподобалась.

Якщо не бажаєте витрачати гроші, то ця книга в дещо концентрованішому варіанті є на Github Антти - Competitive Programmer's Handbook.

The Algorithm Design Manual by Steven S. Skiena

Гарний збірник алгоритмів та прикладів їх використання, нещодавно з’явилося третє видання. Чесно кажучи, не часто нею користувався, але для певних речей дуже хороша книга.

До речі, перше видання можна було безкоштовно завантажити з сайту видавництва Springer, я не чув про принципові зміни в засадах теорії алгоритмів за останні 15 років, тож має бути все ще актуально.

Leetcode

Вважаю зараз дуже мало програмістів, які не чули б про такі платформи як Leetcode, HackerRank і тому подібні.

Суттєво вони не містять чогось нового, це лише чергове перевтілення онлайн суддів з олімпіадного програмування, але спрямоване на проходження інтерв’ю.

Leetcode наявний в двох версіях: безкоштовно і платно. Безкоштовної – вистачає для підготовки більшості людей, вона містить більшу частину всього контенту і добре виконує свої функції. Платна ж версія додатково дозволяє передивлятися рішення авторів та пояснення до завдань, не має ліміту на частоту відправлення відповідей, і має дебаггер.

Як я вже казав, безкоштовної версії в цілому вистачає, тож я ніяк не міг наважитись не придбання платної.

Якось мій друг пояснив мені, що потрібно сприймати це не як витрати, а як інвестиції. Витратити 150 доларів на рік і отримати роботу з оплатою вдвічі більшою ніж зараз – звучить як хороша інвестиція. Після цих слів я і придбав собі підписку. Не пригадую жодного разу, щоб я про це пошкодував, до речі, я її продовжив ще на рік, ніколи не знаєш, коли тобі наступного разу напишуть з Google.

Grokking coding interview

Ще один ресурс який часто рекомендують для підготовки – це онлайн курс Grokking the Coding Interview: Patterns for Coding Questions.

Вся суть цього курсу зведена до того, що існує приблизно 15-20 основних підходів до вирішення алгоритмічних завдань і якщо в них розібратися та розв’язати кілька завдань по кожній з тем, то можна буде пройти інтерв’ю набагато простіше.

Курс, як на мене, переоцінений, я придбав лише місяць, спробував займатись і кинув. На щастя, є ціла купа онлайн ресурсів, якими можна його замінити. Кращий збірник статей, який я зустрічав – це блог Емре Болата, в якому він зібрав розв’язання більшості необхідних тем.

На форумі LeetCode я знайшов список завдань по темам і перетворив його на зручну табличку, яка дозволяє відмічати прогрес, час який було витрачено на розв’язання завдання, а також алгоритмічну складність розв’язання.

Таблиця з завданнями по різним темам для відслідковування прогресу підготовки.

Competitive programming summer camp

Гідним ресурсом, який я вже кілька разів згадував у блозі, був літній табір зі спортивного програмування. Я пам’ятаю, що спочатку оцінив його не дуже добре, але зараз обертаючись назад, вважаю, що гроші було витрачено не марно. Єдиний суттєвий мінус – я просидів більшу частину своєї відпустки впершись в монітор і зовсім не відпочив.

По закінченню, в мене лишився доступ до лекцій (вибачте посилання не дам), а також доступ до всіх завдань, які варто було би колись розв’язати. Якщо вам дуже треба, то є набір лекцій з іншого подібного табору Brazilian ICPC Summer School 2020.

До речі, такі табори відбуваються дуже часто, наприклад в січні 2022 відбувся зимній табір.

Липень

Інтерв’ю

Моє інтерв’ю мало початися в 7 вечора 12 липня, зручно, коли так багато часових поясів між мною та інтерв’юерами, за звичай мені доводилося брати вихідний, або якось примудрятися та викроювати хвилинку для інтерв'ю впродовж дня, або просити призначити інтерв’ю в обід, але цього разу все було дуже зручно – після роботи.

За 10 хвилин до призначеного часу я мав коротку телефонну розмову з рекрутером, ми перевірили якість зв’язку, він дав останні рекомендації, а далі лишалося лише сяяти.

Розповідаючи про роботу рекрутера я можу надати лише гарні відгуки. Зі мною панькалися, все пояснювали, підказували, допомагали підготуватися і тому подібне. Кращого супроводу я здається ще не зустрічав.

Ще до початку першого інтерв’ю я знав про все, що мене очікує: чотири секції по годині, кожна починається з розмови про лідерські якості, з наведенням прикладів з життя, а потім хардкор з написанням коду.

Я, з відомих причин, не можу сказати, що саме в мене питали, але інтерв’ю було ДУЖЕ простим, я навіть здивувався. Завдання розв’язувалися елементарно і помилився я лише в одному місці, але як виявилося, це не так вже й важливо.

Скінчилося все трохи після півночі, я був достатньо змучений, але все ще сповнений енергії і в гарному настрої.

Результати

Одразу ж через день, 14 липня, мені відписав мій рекрутер з пропозицією обговорити результати інтерв’ю.

Зв’язавшись по телефону того ж дня, мене привітали з хорошим результатом, розповіли остаточні моменти та передали наступному рекрутеру, який займається завершенням процесу найму.

Вибір команди

Після проходження онлайн етапу потрібно заповнити невеличку анкету про власні переваги, вона не впливає на результат, але допомагає підібрати команду, в разі успішного проходження інтерв’ю.

Мені на вибір було запропоновано можливість переїзду в два міста, в різних частинах Канади: Ванкувер та Торонто. Оскільки я планував скористатися пропозицією для програмістів від уряду Британської Колумбії, то вибір для мене був очевидним – їдемо у Ванкувер.

Для мене було обрано кілька команд та запропоновано зустрітися та поспілкуватися з їх менеджерами.

Мій рекрутер (та, що займається процессом завершенням найму) домовилася про зустрічі, детально описавши час, в який я є в доступі, це було дуже важливо, зважаючи на різницю у часі. Зізнаюся, що кращого листа з поясненнями я не бачив.

Здогадайтеся, на який час було заплановано дзвінки, вірно – в проміжку між 1:30 та 3:30 ранку. І так два дні підряд. В той час я жив за принципом, що немає коли скиглити, час перемагати, тому я перемагав і не дуже переймався щодо часу.

Я вмикав будильник, вставав, тихенько чимчикував, щоб нікого не розбудити, в іншу кімнату відповідати на дзвінок, а після розмови все повторював в зворотньому порядку і засинав до ранку.

Я згадав про цей досвід в розмові з рекрутеркою і наступні дві зустрічі вже було призначено так як має бути. Щоб переконатися в правильному виборі я вирішив ще поспілкуватися зі звичайними розробниками із команд, до яких я планував долучитися, адже всі ми знаємо менеджерів, які обіцяють на вербі груші.

Після останньої телефонної розмови, я обрав команду і настав час перейти до найцікавішого – до торгів.

Зарплатний торг

Я перечитав силу-силенну літератури про те як варто торгуватися, як домовлятися про зарплатню і навіть пост в старому блозі написав, можливо колись тут зʼявиться його переклад.

І вгадайте що? Я все провалив, я примудрився бовкнути цифру і мені просто сказали ОК, вони не намагалися її зменшити, ні, просто погодились.  Саме тоді я зрозумів, що ця помилка коштувала мені великих грошей.

Зараз я розумію, чому саме так сталося, я злякався, що можливість просто покаже хвоста, забув про те, що Амазон також інвестував купу грошей в процес мого найму.

До речі, якщо у вас є бажання дослідити зарплатню програмістів у світі, то є досить корисний ресурс, який містить величезну базу статистики по різних країнах та компаніях.

Серпень

Оффер

4 серпня мені на решті надіслали офіційну пропозицію роботи. Я розмірковував над нею протягом тижня, повідомив мого поточного работодавця. Про те, що я отримав оффер (і ні, я не шукав контр-пропозиції, це було обов’язково) і в решті решт прийняв пропозицію 12 серпня.

Адвокати

Після прийняття офферу починає розхитуватися маятник бурхливого заповнення купи папірців, в яких міститься надзвичайна кількість цікавих конкурсів, в яких треба зазначити, окрім очевидної інформації про себе, ще й дати народження, адресу проживання та місця роботи всіх близьких родичів. Цікавіші конкурси я зустрічав тільки, заповнюючи анкету для візи Сінгапура, в якій потрібно було вказати расу та віросповідання.

Приблизно через тиждень після заповнення мені відписали, що, оскільки я, громадянин далекої, заморської, пост-радянської країни, то для початку мого працевлаштування в Канаді, Амазону потрібно отримати дозвіл на це і тільки потім можна буде розпочати реальне оформлення віз.

Все це вимагало заповнення ще кількох стосиків та ще купки документів, які підтверджують мої слова.

Віза

Адвокати вирішили, що переїжджати треба використовуючи робочу візу. Це викликало в мене здивування та розчарування: "Як так, маємо ж таку чудову, швидку та веселу програму від уряду Британської Колумбії?!". Я навіть спробував обійти їх рішення, зв’язався з рекрутеркою і намагався пояснити ситуацію, але нічого не вийшло. Мені надали купу сумнівних аргументів і я змирився з цим варіантом. він принаймні швидший.

Вересень

Папірці

Збирати і зберігати різні папірці дуже корисно, особливо корисно, коли ви плануєте кудись емігрувати.

Освіта

Першою помилкою стало те, що я завантажив свідоцтво про визнання моїх дипломів, яке отримав ще у листопаді 2020, замість оригіналів. Його відхилили з незрозумілих мені причин і змусили завантажити скани пластику. Сказав зробив.

Робота

Мені потрібно було надати документи, які б підтверджували мій стаж за останні 7 років. З’ясувалося, що це не складно, було лише дві пригоди.

Перша полягала в тому, що компанії, в якій я працював 2013-2014 роках, більше не існує і мені довелося просто завантажити акти виконаних робіт.

Друга складність полягала в тому, що інша компанія, в якій я працював 2014-2015 роках змінила власника і назву. Я написав колишній менеджерці і вона знайшла мені нові контакти для отримання листів підтвердження. Дякую, Катю. На тому боці мені з радістю пояснили всю ситуацію з продажем компанії в листі і я був задоволений.

Дозвіл на роботу

Приблизно за 10 днів, після завантаження всіх папірців, які від мене вимагали, я отримав листа, що дозвіл на моє працевлаштування отримано і можна починати процес отримання візи.

Жовтень

Папірці частина друга

8 жовтня я отримав листа, що настав час перевірити і підписати ще стосик папірців.

Цього разу більшу частину з них, вже заповнили мої адвокати, мені лишалося заповнити пробіли, яких було зовсім небагато.

Кумедна частина полягала в тому, що деякі документи можна було відкрити тільки на комп’ютері і тільки в програмі Adobe Acrobat. Я спробував версію для планшету. Ні, не спрацювала, тільки комп’ютер.

Великими зусиллями я здолав прокрастинацію і зміг завантажити всі документи до 21 жовтня. Папірці - подолано.

Листопад

Відкатаємо пальчики (відбитки здавайтесь)

За кілька днів відкрився новий рівень квесту і тепер мені надіслали запит на збір біометричних даних, простою мовою – треба здати відбитки пальців.

Враховуючи, що я мешкав в Естонії, зробити це на місці неможливо, потрібно було збиратися і летіти в іншу країну. Найпростіший спосіб – в Україну.

Як бджолою вжалений, я бронюю білети і реєструюся на прийом в візовий центр 3 листопада.

Все це супроводжується купою тестів на короновірус та відсидкою в карантині, адже ми вже другий рік намагаємося його побороти.

Візовий центр

У візовому центрі нас дуже тепло зустріли. Я примудрився записати себе та дружину з різницею в три години, але дівчата сказали, що це не проблема і прийняли нас одночасно.

Нас завели в окрему кімнату, попросили сказати «Ку!» в камеру і здати відбитки. Ніби все, можна йти.

Аеропорт, літак, бувай Україно, привіт Естонія.

Відкатаємо пальчики (відбитки здавайтесь) частина друга

Зрадів зарано. 16 листопада надходить черговий лист, виявляється відбитки, які здала моя дружина, вийшли не досить якіснимі, треба перездати. Чудова подія.

Смішно те, що на той момент в неї навіть карантин після прильоту в Естонію не скінчився.

В середу вона здала повторний тест на короновірус, в четвер зранку отримала результат, а по обіді вже летіла в Україну здавати відбитки повторно.

Візовий центр частина друга

Цього разу, побачивши дружину її впізнали і дуже занепокоїлися, думаю, їм дісталося за погано зняті відбитки першого разу, тож тепер вони дуже намагалися зробити все якнайкраще.

Аеропорт-літак-Таллінн.

Розгляд документів

Бюрократія добра тим, що не лишає місця на людські помилки в той час, коли всі інструкції виконано чітко, але погана тим, що може продовжуватися майже вічно.

Всі ті папірці, які я заповнював на попередніх етапах пішли на розгляд візовому офіцеру. За оцінками вже відомого нам сайту уряду Канади, процес займає всього лише 13-15 тижнів, залежить від місця, де були надані документи.

Грудень

Я не розраховував отримати рішення про візу цього року, але 14 грудня в моїй пошті з’явився лист з інформацією про те, що для завершення мені потрібно надіслати паспорти у візовий центр.

До речі, самі листи з проханням надати паспорти, мене приємно здивували, вони закінчувалися словами з подякою за зацікавленість Канадою. Я подавав документи на купу віз, але мені ще ніколи за це не дякували, дрібніця, але приємно.

Робота

Я здогадався, що візи нам все ж відкрили, хоча в листі від імміграційної служби про це не йшлося, тому одразу домовився на роботі, що щоб не сталося, я допрацюю до початку січня, а в кінці січня піду у відпустку на три тижні.

Надсилання

Що може бути простіше, ніж надіслати паспорт спитаєте ви. І я так думав. Виявляється, не кожна поштова служба може надсилати паспорти в Україну.

Першими мені на думку спали DHL, вони завжди були на очах. Я знайшов офіс, зібрав документи і покрокував до них. Там мене зустріли, озвучили вартість в 65 євро і попросили заповнити всю інформацію про відправника та отримувача. Цікаве почалося тоді, коли вони дізналися, що відправляти треба саме паспорти. Мені відмовили і відправили в UPS, посилаючись на договір з Україною, згідно з якім, вони не можуть цього зробити.

Вдруге, я вже знав, що може статися. І перед тим як їхати в UPS , я їм зателефонував. Мені підтвердили, що можуть надіслати паспорти і після того я поїхав до їх офісу. До речі, окрім того, що сервіс в них на порядок кращий, з мене взяли лише 32 євро, що в два рази менше, ніж те, що пропонували DHL.

В середу відправив, а в п’ятницю зранку кур’єр віддав документи моїй мамі.

Подача паспортів

Треба відмітити, що в бюрократію і складнощі полюбляють грати багато де, в тому числі, і в візовому центрі. Тепер подати документи можна тільки кур’єрською доставкою. В конверт треба запакувати паспорти, листи з запитом цих паспортів, пакунок документів з підписом та довіреностями на відправку та отримання цих документів моєю мамою і тому подібне.

Забрати паспорти теж не можна, їх повинен доставити кур’єр, квитанцію про оплату потрібно вкласти в конверт разом з паспортами. Оплата коштує 525 грн, але у зв’язку з короною – знижка 10%, але в описі платежу потрібно вказати 525 грн, що дуже зручно і зовсім не заплутує.

Мамі довелося подзвонити в візовий центр лише три рази, щоб ми змогли нарешті зрозуміти, що ж все-таки треба пакувати в той конверт.

Зрозуміло, що в п’ятницю вже ніхто б не зміг доставити наші паспорти до візового центру, тож довелося чекати понеділка. Для того щоб гарантувати доставку в понеділок зранку, мама відправила їх в неділю ввечері, адже логічно. Нажаль, доставка працює не так і документи привезли до візового центру лише в 4 годині, мова про передачу їх в той же день вже не йшла.

О 7:30 ранку середи 22 грудня надійшов лист, в якому йшлось про те, що паспорти отримано в посольстві Канади і тепер лишається тільки чекати. Скільки чекати – не зрозуміло, попереду мерехтіли свята і була дуже ймовірна можливість лишитися без паспортів до нового року.

Найбільша проблема в тому, що на початок січня вже заплановано переліт, а починаючи з середини  - відпустка.

На мій подив, 23 грудня, після обіду надійшов ще один лист – наші паспорти відправлено з посольства назад до візового центру.

П’ятниця 24 грудня, ще один лист – паспорти передано кур’єрській службі для доставки. Через якийсь час на пошту надійшли номери накладних,  в яких було зазначено, що доставити мають 25 грудня до 18:00. Досить дивна історія, зважаючи на те, що 25 грудня в Україні державне свято і очікувати доставку в цей день принаймні не практично. В кінці дня, як і очікувалося, паспорти не приїхали.

Остаточно паспорти привезли вже в неділю 26 грудня, після обіду, посилаючись на велику кількість відправок, напевно, подарунки на Різдво. Тепер лишився дріб’язок – передати паспорти назад в Естонію.

Візи

Цього разу поштова служба відпрацювала як треба. Паспорти було відправлено зранку у вівторок 28 грудня, а вже по обіді 29 грудня було доставлено мені в Естонії.

Візи мене трохи здивували. По-перше на них немає світлин, але є місце для них. Для чого було потрібно стільки моїх фотографій – не зрозуміло. По-друге, візи надали тільки на два роки, навіть менше, ніж ми просили в заявці. З чим це пов’язано не зрозуміло, я розраховував на візу терміном до закінчення дії паспорту.

2022

Січень

Одразу ж в перший понеділок січня, вже маючи візи, я дуже здивував свого менеджера звісткою про те що мені їх все ж таки видали і тепер я звільняюся. Ще раз промовивши всі аспекти, рахуючи мою відпустку, ми домовилися, що останнім робочим днем буде 3 лютого і я почав збирати та передавати проекти, над якими працював, доробляти завдання, закривати хвости і тому подібне.

Лютий

Навчений гірким досвідом, я вирішив зібрати всі документи про роботу, ще працюючи на ній, попросив всі договори, які були підписані, листи про зарплатню, лист-підтвердження факту того, що я там працював і тому подібне. Тепер я занотував робити так щоразу перед звільненням. Це значно спрощує життя в майбутньому, адже достукатися до колег в слак значно простіше, ніж зробити це через електронну пошту похамежамі компанії.

Останній робочий день

Мене просили не афішувати моє звільнення і тому для багатьох колег цей факт став несподіванкою, пробачте хлопці, мене попросили вам не казати. Щоб якось підсолодити гіркоту розлуки я купив кілька кращих найсолодших пляцків, які тільки бувають в Таллінні і пригостив тих, з ким співпрацював найтісніше.

В день звільнення в мене була купа спонтанних мітінгів майже з усіма, хто дізнавався, що я йду. Всі питалися чому, куди, чому Канада, бажали успіху і так далі. Виявляється, звільнятися це доволі весела пригода.

Близько 16 години я написав своє останнє повідомлення в слак, попрощався з командою і здав свій ноутбук. На виході з офісу повернув пропуск і став офіційно безробітним. До речі, поки чекав таксі з’явилася думка, що потрібно зробити селфі з офісом на пам’ять. Мені здається це була не дуже влучна ідея тому, що вона дала не відчуття свободи, а відчуття втрати – починалася хандра. В таксі, що приїхало, грала сумна лірична мелодія, я сидів в сутінках на задньому сидінні і все, що відбувалося нагадувало сцену з американського кіно, де після розлучення герой з сумним виглядом під сумну музику їде в захід сонця.

Допомога в переїзді

В останні роки стало дуже популярним лаяти Амазон і звинувачувати іх в жадібності та непомірній бережливості, але чим більше я стикаюся з тим, що вони пропонують , який надають релокаційний пакет, скільки зусиль вкладають в мій переїзд, тим кумеднішими здаються мені ті розповіді, які розповсюджують в інтернеті.

Коли я переїжджав в Естонію, весь мій релокаційний пакет містив білети на літак, дві валізи та готель/квартира на перший місяць, а далі викручуйся як хочеш. Мені здається, переїзд в Канаду на таких умовах був би просто неможливим.

Для допомоги з переїздом мені надали спеціального консультанта, який займався вирішенням питань і синхронізацією всіх підрядників, починаючи від бронювання білетів на літак і закінчуючи допомогою в облаштванні на місці.

В решті, я отримав не тільки переліт, але й машину, перевезення меблів, оплату харчування в дорозі і купу всього іншого.

Переїзд з Амазон,перевірено на собі – дуже рекомендую.

Переїзд спроба №1

Переліт було заплановано на середину лютого, квитки придбані, речі, які не вдалося продати, знайшли нових власників (я вирішив, що краще їхати без купи зайвих речей), власника квартири попереджено і тому подібне. Все складалося якнайкраще, не рахуючи один маленький нюанс, за 4 дні до вильоту я витягнув виграшний білет штаму омікрон.

Тепер потрібно було лишатися в карантині, їхати я нікуди не міг. Протягом двох тижнів перехворіла вся родина.

Треба подякувати всім, хто допоміг мені в цьому переїзді, вони швидко відмінили квитки, оренду авто і решту речей, які були пов’язані з датою мого прильоту.

Ближче до кінця мого карантину нам забронювали нові квитки і ми почали готуватися до спроби номер 2.

Переїзд

Виявилося, що найнеобхідніші речі займають 6 великих валіз і купу ручного багажу, якій виявилося просто неможливо тримати в рукамх. Для того, щоб доставити все це до аеропорту мені довелося їздити два рази в повністю забитому таксі.

З’ясувалося, що за додаткові валізи на трансатлантичному перельоті, потрібно сплачувати не лінійно – за кожну нову валізу певну суму, а вартість зростає так, що кожна наступна валіза коштує значно дорожче попередньої. Додаткові три одиниці багажу  мені обійшлися в 200 з лішнім євро, на щастя, мені їх потім компенсували, але всеодно дорого.

Ми летіли авіакомпанією KLM, тому наша дорога пролягала через місто Амстердам. Там в нас була пересадка в кілька годин, купа ковід-перевірок і, нарешті, ми сиділи в літаку який мав доставити нас на інший континент в місто Ванкувер, всього-на-всього в 7702 кіллометрах.

Леліти через 10 часових поясів виявилось дуже важкою справою. Я ніколи білше 7 не літав до цього, день здається просто нескінченним, спати, з огляду на світло за вікном, не вдається, люди товчутся туди-сюди, короче, просто жах. По прильоту мене скосив джетлег, від якого я ледь-ледь очуняв через тиждень, але про це я може розповім якось іншим разом, зараз же ми летимо назустріч мрії.

Приземлившись в Ванкувері, треба заповнити еміграційну картку, в якій питають чи не везу я часом мʼясо, чи якесь насіння, а прикордонниця спитала, чи немає в мене з собою наркотиків. Дуже дивно везти їх з Амстердаму, якщо вони так само легально продаються у Ванкувері.

Після паспортного контролю, треба забрати сумки та отримати дозвіл на роботу, послухавши бувалих емігрантів ми найняли портʼє за 40 баксів, який надалі опікувався нашими валізами. Залишивши в нього сумки, ми сіли в чергу на отримання дозволів на роботу. Це зайняло приблизно від 3х до 5ти годин і мені навіть довелося дзвонити, і просити перенести заїзд в нашу тимчасову квартиру, бо ми тупо не встигали.

Я ніколи не міг зрозуміти, за якою ознакою еміграційні офіцери вирішують влаштувати допит людині, сидячи в черзі, я спостерігав, як людям задають купу питань, уточнень, щось перевіряють. В моєму випадку все зайняло всього-на-всього 10 хвилин: просто взяли мої папірці та попросили почекати доки документи надрукуються, все.

Сервіс портʼє реально коштує своїх грошей. По-перше, чемодани в надійних руках і головне ці руки не мої. Не треба рвати спину і тягти їх через лабіринти зони прильоту. По-друге, коли ти ідеш з портʼє, тебе тупо меньше дьоргають інші служби по типу таможні чи санітарних лікарів, бо вони відволікають свого колегу від роботи, ну і, по-третє, портʼє повністю  опікується  питаннями таксі: він шукає підходящу машину, вантажіть валізи і так далі.

Хто б міг подумати, але таксист спробував мене кинути на гроші вимагаючи надмірну оплату за додаткові чемодани, чим тобі не авіалінії. Більш того, коли я попросив виписати мені чек, він пропонував написати туди будь-яку суму, щоб я міг нажитись на цьому відшкодувавши її в працедавця. Розуміючи, що я не в тій позиції, щоб зʼясовувати відносини я сторгувався на 40 баксів за дорогу від аеропорту до нашої квартири в центрі, що не так і погано, всього 8 долларів переплати. Нас вже очікувала дівчина – працівниця фірми, яка здавала нам квартиру.

Через півгодини ми, нарешті, заселились, замовили їдло, і подорож в якомій за останні дві з половиною доби було лише кілька годин сну підійшла до свого завершення.

Зранку мене чекало майбутнє та новий світ.

Тепер, коли я знаю, як виглядає майбутнє, цікаво, що ж воно мені готує...