Dry suit specialty

Сьогодні я хочу розповісти про свій досвід отримання Dry Suit Specialty від PADI у Ванкувері в червні 2022 року.

Пам'ятаєте, з мого посту про отримання ліцензії дайвера, я казав, що в мене було додаткове заняття в басейні з метою навчити мене користуватись сухим костюмом?

Ще під час курсу я планував отримати повну спеціалізацію, яка б дозволяла мені використовувати та орендувати сухий костюм у всьому світі, тому наступного ж тижня, після закінчення мого OWD курсу, я поїхав і заплатив додаткові 200 доларів за апгрейд до повної спеціальності. По факту, мені залишалось лише виконати нормативні вправи, які показують мої навички використання сухого костюму впродовж двох занурень в океані.

За кілька днів до запланованої події, я навідався в центр, уточнив деталі стосовно необхідного одягу та забрав свій підручник з використання сухого костюма. Я чесно-чесно намагався його прочитати, але ж ви розумієте як воно все сталось.

Я сподівався, що водичка прогрілась трошки сильніше і можна вдягати менше трьох светрів та двох штанів але ні, не в цей раз.

Взагалі, пірнання в сухому костюмі влітку це ще та забава. Уявіть, на вулиці +30°C, на вас три флісових светра, двоє флісових штанів, товстелезні шерстяні шкарпетки і все це запхано у товстий, чорний, водонепроникний костюм, який чудово гріється на сонечку. Ну, звісно, ще й 35-40 кілограмів обладнання за плечима. Буквально через кілька хвилин по обличчю починає литись піт і захід в холодну воду здається просто порятунком.

День сертифікації

Я дуже квапився, щоб встигнути вчасно. Влітку ми починаємо пірнати на годину раніше, тому початок запланований на 8:45 ранку. Враховуючи спеку, мені ще треба було заскочити в супермаркет, щоб купити води. Я, як завжди, проспав і метушився, як та курка без голови.

На моє здивування, я приїхав першим або одним із перших. Наших автобусів ще не було, тому я просто пішов погуляти довкола. Зробивши кілька кіл, я всівся на невеличкий паркан і почав накидувати чернетку цього посту 🤣.

Як і очікувалось, моїм інструктором був Ентоні, це той дядько, який проводив шосте заняття в басейні. Більше про це можна почитати в моєму пості про OWD.

Разом зі мною сертифікацію прийшли проходити Нейтан (з ним ми продовжуємо підтримувати стосунки і зараз), Метт та Сінді. Проте, Сінді відмовилась пірнати, як тільки зайшла в воду, в неї були якісь проблеми з маскою та капюшоном.

Як завжди, перед запливом, нам провели брифінг, розповіли план та узгодили процедуру пошуку, якщо ми загубимось.

Дайви

В нас було заплановано два занурення. Всі необхідні вправи ми виконали під час першого, а під час другого ми здебільшого насолоджувались океаном і видимістю в цілих три метра 😭.

Перше занурення

Пригоди почались ще до того, як я встиг вдягнути ласти. При заході у воду з берега, ласти зазвичай вдягаються стоячи, приблизно, по груди у воді. Під час цього процесу я примудрився стягти зі своєї руки гумові рукавички та залити в середину добрячу кількість холодної, океанічної води. Миттєво занурення перестало бути нудним.

Першою вправою ми відпрацювали відʼєднання трубки низького тиску від сухого костюму. Ця вправа дуже важлива, тому що у випадку, якщо клапан впуску сухого костюму вийде з ладу, то може відбутись екстрене спливання з усіма проблемами кесонної хвороби, які тільки можна собі уявити.

Наступною вправою, як завжди, була робота над досягненням нейтральної плавучості, це вправа, якої багато ніколи не буває. Інколи я спостерігаю наскільки добре мої інструктори зависають в прошарку води, що мене починають зжирати заздрощі.

Ну і найскладніше на останок. Перед виходом з води ми відпрацювали зняття та одягнення обладнання в воді. Під час виконання цієї вправи я примудрився загубити маску. Найгірше те, що я її загубив і це зʼясувалось через певний час, і ймовірність її знайти була мізерна. Я пожалівся Ентоні і йому довелось пірнати на пошуки. На моє щастя, він примудрився знайти її з першої спроби, але перед тим, як мені про це повідомити, він затролив мене тим, що не знайшов 🤣, але пообіцяв зробити знижку в 100% на нову. Одразу після цього, він, правда, витяг мою маску з води. Можете собі уявити, що моєму щастю не було меж.

Перше занурення було досить простим і максимальна глибина складала всього 12 метрів.

В перерві, я першим ділом розклав свої бавовняні рукавички, які я вдягаю під гумові, на чорну машину сохнути, бо пірнання в мокрих призводило до страшного задубіння рук, майже, до повної втрати рухливості.

Друге занурення

В плані розваг, другий заплив був значно цікавішим. Ми, знаходячись на поверхні, заплили досить далеко і всі разом спустились під воду. Нашою основною вправою було не загубити Ентоні.

Спустившись на дно ми просто почали досліджувати морське життя. Сумарно це було моє шосте занурення у холодній воді і я почував себе впевненіше, ніж раніше.

Ми бачили купу різноманітних істот. Звісно, морська флора і фауна бідніші, аніж в тропіках, але ми зустріли купу рибок, крабів, морських зірок та морських огірків. Найдивовижнішими істотами, яких ми бачили були морські анемони.

Під час другого занурення, ми пірнули на глибину приблизно у 16 метрів.

Наслідки

Через кілька днів після пірнання я відчув, що з моїм вухом щось не так: воно боліло, але не так, як ,зазвичай, болить вухо, це був тупий, ниючий біль, приблизно 1-2 по 10 бальній шкалі.

Переспавши з цією історією ніч, я подався в місцевий госпіталь, там, через 4 години очікування, мені виписали антибіотики, які мали б допомогти. Буквально, через кілька днів, вухо стало краще, а ще десь через тиждень перестало турбувати зовсім.

На жаль, лікар помилився з діагнозом, але я дізнався про це пізніше, коли стикнувся з цією проблемою ще раз. Під час занурення, в мене, судячи з усього, була проблема з нормалізацією тиску у вухах, що призвело до дуже легкої баротравми середнього вуха. Вона була настільки легка, що єдиним симптомом був слабкий біль, який наклався на сезонний нежить від переохолодження і тому лікар помилився.

Результати

Ентоні попередив нас, що він заповнить наші сертифікати в середу. Як казали в моєму дитинстві: "Пацан сказав – пацан зробив". В середу на електронну пошту прийшла тимчасова картка, а вже за тиждень, наступної середи, в поштовій скриньці мене очікувала ось ця красуня.

Що далі?

В той час, коли ви це читаєте, я вже пройшов наступний рівень підготовки та маю допуск до пірнання на глибину до 30 метрів. Під час тренування було дуже весело та повчально, тому цілком можливо, що я напишу, а ви прочитаєте і про цю пригоду.